Вітаю Вас Гість!
Четвер, 29.06.2017, 05:12
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Календар

Пошук

Форма входу


ПРАВИЛЬНЕ РАДІО

«Молоде радіо»


Сайт «Громадського радіо»


Сайт «Є! Радіо»


Сайт «Радіо Домівка»


«Радіо Рокс Україна»


Слухаємо тут:

«Громадське радіо»


«Є! UA Radio»

«Є! Rock Radio»

«Є! Hit Radio»


«Радіо Домівка»


«РадіоРокс»


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Календар України


Краснопілля у Web

Громадські та персональні сайти
Громадський портал Краснопілля Самотоївка в мережі Internet
Краснопілля. Край Слобожанський Краснопілля Інфо
Неофіційний сайт Миропілля Сайт «Миропілля.ua»
Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області Офіційний веб-сайт Пророко-Іллінської общини селища Угроїди
Вчора, сьогодні, завтра… Футбольна Краснопільщина

Офіційні сайти
Офіційний сайт Краснопільського району Офіційний сайт Краснопільської районної ради
Краснопільська селищна рада. Офіційний сайт Сайт Краснопільського районного суду
Сторінка Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сторінка Органи та установи юстиції Краснопільського району
Веб-сторінка Краснопільського відділення поліції Офіційний сайт Миропільської сільської ради

Сайти освітніх закладів
Відділ освіти Краснопільської РДА Сайт Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Краснопільська гімназія Краснопільський дитячий садок №3 «Дзвіночок»
Сайт Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Славгородська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Хмелівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Сайт Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Мезенівський НВК Бранцівський НВК
Краснопільський районний центр дитячої та юнацької творчості Миропільський навчально-виховний комплекс

Виробництво, послуги
Сайт Краснопільського держлісгоспу Сайт ПП «Комарницький»
Пасека Чехунова Б.И. Турагентство КрасТур
Садиба сільського зеленого туризму «Грунівська Січ» Сімейна пасіка Чернієвських
Сайт Сергія Ноженка Краснопільський агролісгосп


Краснопілля на карті
Krasnopillya google map
Krasnopillya google map

Наші відвідувачі (з 14.10.2009) free counters

Лінки
Безкоштовний каталог сайтів Каталог україномовних сайтів
Найкращі сторінки Сумщини


Акція Спілкуйся рідною Мова – ДНК нації
Українці в світі Україна Incognita
Україна на старовинних мапах Рукотвори — інтернет-проект про народних майстрів
ХТО Ж ТОДІ, ЯК НЕ МИ, БРАТИ?!! «КОБЗА» - українці в Росії

Добре товариство
Зробимо Україну чистою!

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Сторінки історії краю

Головна » Файли » Історичні нариси

Голод, дай їсти… Свідчення жертв голодомору 1932-1933 років, які проживали на Краснопільщині
27.11.2016, 18:41
Жахливо навіть через стільки років ступати болючими стежками страшної трагедії. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю народу, який населяв одну з найродючіших земель. І організований він був сталінським керівництвом головним чином для того, аби зломити опір українського села політиці суцільної колективізації. Ще й досі не всі очевидці голодомору мають сміливість і силу розповісти правду. А ми її повинні знати! Коли сьогодні про це дізнаєшся не лише з книжок, а й з вуст старенької бабусі-односельчанки, яка на той час була маленькою дівчинкою – це пронизує болем до глибини душі. Про цю трагедію нашого народу не можна забувати. Для того, щоб розібратися у проблемах сучасності, необхідно озирнутися у минуле, адже саме в ньому криються усі відповіді.

Левченко Анна Климівна, с. Осоївка:
"Ми рвали щавель, лободу, різне листя. Іноді бабуся просила нарвати конюшини. Нарвемо квіточок і товчемо їх. Товкли довго, але все-таки була якась їжа. Ходили на поле мерзлі буряки збирати. Прийдемо додому, помиємо і швидко їмо, щоб не прийшли і не забрали.

Мій брат Михайло вирізав з дерева дуже гарні рамки. У мене залишилося тільки дві, тому що майже всі рамки носили в Росію міняти на якусь їжу. Бувало, бабуся і мама наберуть ганчірок, вишитих рушників, простирадл і несуть на Росію, в Кіндратівку, зміняють на борошно. Принесуть додому, а ми чекаємо, поки хліба або млинців напечуть. Аж в животах все догори дном переверталося, а нас було троє в сім'ї маленьких ".

Патютько Уляна Василівна, с. М. Рибиця:
"Мені було 8 років, ми жили в с. Осоївці. У сім'ї нас було десять, я молодша. Пам'ятаю, що ми сиділи ввечері вдома і збиралися вечеряти. Хтось постукав у двері. Ми відкрили, і без єдиного слова в будинок зайшли люди. Все позбирали по закутках, з горища, льоху, хліва і винесли на вулицю, де стояли коні. Все забрали, що змогли, а що не влізло, то кинули на землю і потоптали.

Борщ, який стояв на столі, один чоловік спробував, сказав, що смачний, і кинув на підлогу, а хліб забрав у мішок. Потім вигріб залишки борошна і проса і забрав їх.
Я вижила завдяки добрим людям і сестрі з братом. Восени і взимку ми ходили в Наумівку за патокою [в Наумівці був спиртовий завод]. Приносили додому, варили собі чай і пекли з кінського щавлю коржики. Господи, які вони були смачні ... "

Ковбушко Олександра Іллівна, с. Осоївка:
"Молодший брат заліз на піч і каже:" Мама, я буду вмирати ". Мама каже: "Тобі так здається, синочок ". Це вона його так жаліла. «Ні, буду вмирати ". Ліг на подушку, захрипів, піна з рота пішла. Так я залишилася без братика.

Потім жили ми втрьох. Мама лежала ціле літо. Я раз вийшла на двір і сіла на приступцю. Подивилася на свої нігті, вони такі сині і страшні. Я як заплачу, побігла до мами в будинок. "Мама, і я помру, подивися на мої нігті?". Мама каже: "Господи, хоч би ви залишилися". Але ми не померли. Вже жито стала наливатися, ми колоски рвали і так вижили ".

Гузь Анна Омелянівна, с. Осоївка:

"Мамина подруга була дуже хорошою людиною, але коли вони з сином майже вмирали від голоду, то вона, щоб тільки вижити, з'їла свого сина, який був на рік молодший за мене. Я дуже боялася і думала - раптом і моя мама так зробить. Але мама говорила, що такого не станеться, що природа нас врятує. ми їли листя, картоплю, їли собак, але їх теж було мало. Так і пережили ми голод. Не дай Бог пережити людям те, що ми пережили ".

Башкар Марія Пилипівна, с. М. Рибиця:
"Я була худенька від народження, а братик Ваня повненький і сильніше мене хотів їсти. Просить: "Марійка, я хочу їсти ", я маленька, він ще менше. Я його вмовляю:" Почекай, мама прийде і принесе нам хліба ". І ось один раз він просив, просив, потім ліг і вже назавжди.

Не пам'ятаю, чим ми з мамою жили. Я рвала спориш, він був такий густий у дворі у нас, і я його їла, пхали пучками собі в рот. Як же ми чекали, поки буде на городі картопля. Картоплю садили очищеннями. І слава Богу, зійшла і вродила. І я стала жити далі ".
Історія рідного краю. Голодомор 1932-1933 рр. с. Осоївка. Сумы, 2007
Категорія: Історичні нариси | Додав: Спецкор
Переглядів: 265 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]