Вітаю Вас Гість!
Неділя, 17.12.2017, 12:59
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Календар

Пошук

Форма входу


ПРАВИЛЬНЕ РАДІО

«Молоде радіо»


Сайт «Громадського радіо»


Сайт «Є! Радіо»


Сайт «Радіо Домівка»


«Радіо Рокс Україна»


Слухаємо тут:

«Громадське радіо»


«Є! UA Radio»

«Є! Rock Radio»

«Є! Hit Radio»


«Радіо Домівка»


«РадіоРокс»


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Календар України


Краснопілля у Web

Громадські та персональні сайти
Громадський портал Краснопілля Самотоївка в мережі Internet
Краснопілля. Край Слобожанський Краснопілля Інфо
Неофіційний сайт Миропілля Сайт «Миропілля.ua»
Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області Офіційний веб-сайт Пророко-Іллінської общини селища Угроїди
Вчора, сьогодні, завтра… Футбольна Краснопільщина
Сайт Український MIDI репозиторій

Офіційні сайти
Офіційний сайт Краснопільського району Офіційний сайт Краснопільської районної ради
Офіційний сайт Краснопільської ОТГ Сайт Краснопільського районного суду
Сторінка Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сторінка Органи та установи юстиції Краснопільського району
Веб-сторінка Краснопільського відділення поліції Офіційний сайт Миропільської ОТГ
Краснопільська селищна рада. Офіційний сайт

Сайти освітніх закладів
Відділ освіти Краснопільської РДА Сайт Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Краснопільська гімназія Краснопільський дитячий садок №3 «Дзвіночок»
Сайт Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Славгородська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Хмелівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Сайт Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Мезенівський НВК Бранцівський НВК
Краснопільський районний центр дитячої та юнацької творчості Миропільський навчально-виховний комплекс

Виробництво, послуги
Сайт Краснопільського держлісгоспу Сайт ПП «Комарницький»
Пасека Чехунова Б.И. Турагентство КрасТур
Садиба сільського зеленого туризму «Грунівська Січ» Сімейна пасіка Чернієвських
Сайт Сергія Ноженка Краснопільський агролісгосп


Краснопілля на карті
Krasnopillya google map
Krasnopillya google map

Наші відвідувачі (з 14.10.2009) free counters

Лінки
Безкоштовний каталог сайтів Каталог україномовних сайтів
Найкращі сторінки Сумщини


Мова – ДНК нації Українці в світі
Україна Incognita Україна на старовинних мапах
Рукотвори — інтернет-проект про народних майстрів «КОБЗА» - українці в Росії

Добре товариство
Зробимо Україну чистою!

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Сторінки історії краю

Головна » Файли » Історичні нариси

Голод, дай їсти… Свідчення жертв голодомору 1932-1933 років, які проживали на Краснопільщині
27.11.2016, 19:09


 

Мені важко вибудовувати докладну розповідь про Голодомор 1932-1933 рр. Та я і не ставлю перед собою такого завдання. Нехай цим займаються професійні історики. Я лише хотів надати гласності і зберегти для історії свідчення моєї бабусі, поки всі ці спогади свіжі в моїй пам'яті. На жаль, бабусі вже немає з нами. Царство їй небесне.

Жила бабуся Коженко Уляна Федорівна (у дівоцтві Павличенко) в селі Великий Бобрик Краснопільського району. Це не далеко від Сум і російсько-українського кордону. Ми були дуже близькі і бабуся мені багато розповідала літніми вечорами, коли я приїжджав до неї в гості з Харкова. А тепер ці деякі мазки-спогади, які, як я сподіваюся, допоможуть хоч в якійсь мірі передати ту українську трагедію, яка до сих пір ятрить багато сердець і яка стала нищівним ударом для центральної і східної України.

Сім'я моєї бабусі була доволі типовою для України: вельми заможні трудівники, що мали кузню (нею займався дідусь моєї бабусі Корнєєв Олексій Сергійович, росіянин за національністю, його предки в Україні - іще від часів кріпосного права), баштан, коней, корів. На початку 1930-х рр. все це було у сім'ї відібрано і передано в колгосп або розграбовано. Залишилася тільки корова (потім теж була відібрана, за словами мами, але потім її вдалося якось повернути), зрештою, потім ця корова зіграла велику роль в житті сім'ї.

Насильство над селянами проводили т.зв. "незаможники", а саме місцеві нероби, п'яниці, злочинці і прислужники влади на чолі з приїжджими "активістами" -чужаками. Про те, звідки приїжджали ці "активісти", я у бабусі не встиг запитати, на жаль.

Спочатку у селян забирали зерно, потім стали забирати будь-яку їжу. Якщо в трубі будинку з'являвся димок, що, як правило, означало, що хтось готує їжу, "незаможники" відразу ж йшли ватагою в цей будинок і забирали все. Наприклад, якщо в казанку варилася пригорща квасолі або пара картоплин, то казанок забирали і з нього все просто виливали десь на вулиці і затоптували або знищували іншими способами Для пошуку їжі використовували спеціальні "щупи", якими все в будинку, сараї і т. д. протикали.

Одного разу бабуся з сестрою Марією йшли лісом і на них вистрибнув з кущів опухлий від голоду чоловік. Вони кинулися бігти. Чоловік довго їх переслідувати не зміг і швидко впав і залишився лежати, а бабуся з сестрою змогли втекти.

 
Сім'я дбайливо зберігала в схованці маленький вузлик квасолі. Коли його в ході чергового наскоку знайшли "незаможники", бабуся моєї бабусі (Корнєєва (Курасова) Лукер’я Гнатівна, росіянка за національністю, її предки в Україні - ще з часів кріпосного права) пішла і повісилася в сараї (але за твердженням моєї мами моя прапрабабуся повісилася, коли у сім'ї забрали корівку-годувальницю). Її чоловік (Корнєєв Олексій Сергійович) помер незабаром після цього в 1934 році.

У Голодомор помер і молодший брат моєї бабусі Микола. Не безпосередньо від голоду, а від виснаження організму і відсутності можливості лікуватися, коли чимось захворів.

Сім'я вижила завдяки двом факторам. По-перше, в родині залишилася корова-годувальниця (поки її не забрали в розпал Голодомору - так моя мама розповідає). По-друге, батькові бабусі (Павличенко Федір Олексійович) вдалося влаштуватися в колгосп. До речі, він воював у Першій світовій, мав нагороди, а потім воював за "червоних" в Громадянську. Може, це трохи допомогло родині вижити. Він вечорами ніс із роботи в підкладці кожуха потроху різної їжі, якою годували колгоспних свиней. Свиней в місцевому колгоспі годували добірною їжею в той самий час, коли селяни масово вимирали від голоду.

У селі бабусі Великий Бобрик повністю вимерло безліч сімей. Люди вмирали навіть цілими вулицями. Вимерли дрібні хутора.

Мій дідусь (Коженко Олексій Іванович, майбутній чоловік моєї бабусі, жив тоді в прилеглому селі Гребениківка) вижив дивом: його мати (Коженко (Губченко) Мотря Іванівна) пробиралася лісами в сусідню Курську область Росії і вимінювала там домашні речі на будь-яку їжу. Дідусь пух від голоду, але все ж вижив. У Курській області не було ніяких ознак голоду в той самий час, коли в декількох кілометрах через кордон українці масово вимирали. Але про якісь війська на кордоні бабуся не згадувала або я цього не пам'ятаю. Правда, на Курщину дідусева мама пробиралася потайки і лісами. Мабуть, будь-який перетин кордону обмежувалося. Тоді ж був заарештований і назавжди зник улюблений бабусин учитель математики.

Періодично по селу їздили вози, куди збирали померлих і вмираючих від голоду і відвозили на кладовище. Часто під'їжджали до якогось дому, в якому лежала погублена від голоду, але ще жива, сім'я, витягували всіх на вулицю і кидали на віз, відвозили і закопували ще живих людей. Ті просили: "Ми ж ще живі. Куди ж ви нас?", На що їм говорили: "І так здохнете, а за вами ще потім приїжджати". Організовували вози колгоспна влада і управляли возами теж місцеві.

Люди намагалися їсти траву, кору, але від цього ставало тільки гірше.

Коли ми з бабусею ходили в центр села в магазин за продуктами, ми проходили повз один будинок. Там на лавочці часто сидів дідок, який був дуже ласкавий зі мною, маленьким. Коли я був уже підлітком, бабуся мені розповіла, що він був одним з тих, хто відбирав у людей їжу в Голодомор. Пам'ятаю, мене це вразило і я тоді ще сказав бабусі, як це він таке творив, а ніхто навіть будинок йому не спалив або ще якось не помстився. Бабуся промовчала…

Павло, Харків, «Живий журнал».
Категорія: Історичні нариси | Додав: Спецкор
Переглядів: 535 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]