Вітаю Вас Гість!
Субота, 25.11.2017, 06:55
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Календар

Пошук

Форма входу


ПРАВИЛЬНЕ РАДІО

«Молоде радіо»


Сайт «Громадського радіо»


Сайт «Є! Радіо»


Сайт «Радіо Домівка»


«Радіо Рокс Україна»


Слухаємо тут:

«Громадське радіо»


«Є! UA Radio»

«Є! Rock Radio»

«Є! Hit Radio»


«Радіо Домівка»


«РадіоРокс»


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Календар України


Краснопілля у Web

Громадські та персональні сайти
Громадський портал Краснопілля Самотоївка в мережі Internet
Краснопілля. Край Слобожанський Краснопілля Інфо
Неофіційний сайт Миропілля Сайт «Миропілля.ua»
Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області Офіційний веб-сайт Пророко-Іллінської общини селища Угроїди
Вчора, сьогодні, завтра… Футбольна Краснопільщина
Сайт Український MIDI репозиторій

Офіційні сайти
Офіційний сайт Краснопільського району Офіційний сайт Краснопільської районної ради
Офіційний сайт Краснопільської ОТГ Сайт Краснопільського районного суду
Сторінка Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сторінка Органи та установи юстиції Краснопільського району
Веб-сторінка Краснопільського відділення поліції Офіційний сайт Миропільської ОТГ
Краснопільська селищна рада. Офіційний сайт

Сайти освітніх закладів
Відділ освіти Краснопільської РДА Сайт Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Краснопільська гімназія Краснопільський дитячий садок №3 «Дзвіночок»
Сайт Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Славгородська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Хмелівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Сайт Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Мезенівський НВК Бранцівський НВК
Краснопільський районний центр дитячої та юнацької творчості Миропільський навчально-виховний комплекс

Виробництво, послуги
Сайт Краснопільського держлісгоспу Сайт ПП «Комарницький»
Пасека Чехунова Б.И. Турагентство КрасТур
Садиба сільського зеленого туризму «Грунівська Січ» Сімейна пасіка Чернієвських
Сайт Сергія Ноженка Краснопільський агролісгосп


Краснопілля на карті
Krasnopillya google map
Krasnopillya google map

Наші відвідувачі (з 14.10.2009) free counters

Лінки
Безкоштовний каталог сайтів Каталог україномовних сайтів
Найкращі сторінки Сумщини


Мова – ДНК нації Українці в світі
Україна Incognita Україна на старовинних мапах
Рукотвори — інтернет-проект про народних майстрів «КОБЗА» - українці в Росії

Добре товариство
Зробимо Україну чистою!

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Сторінки історії краю

Головна » Файли » Історичні нариси

Окупаційні історії про хліб і молоко
13.08.2017, 10:43
З перших днів Великої Вітчизняної Антон Карпович, як і інші чоловіки з Краснопілля, пішов на фронт, боронити від ворога рідну землю. Вдома він залишив дружину Галину Василівну з п'ятирічною донечкою Женею і шестирічним синочком Ванею.

Лінія фронту з кожним днем невпинно наближалася до Краснопілля. Ходили страшні чутки, що, ніби то німці маленьких хлопчиків кидали у колодязі. Турбуючись за життя своїх дітей, Галина Василівна вдягла Женю і Ваню у платтячка і пов'язала на голови хустинки. Не забарилися непрохані гості - німецькі солдати, які без згоди хазяйки стали до неї на квартиру, зайнявши передню кімнату.

Одного вечора окупанти поклали на стіл буханець хліба, а самі повкладалися на підлозі спати. Вані хотілося їсти, тому хлопчик став вичікувати, коли німці поснуть, щоб пола-сувати їхнім хлібом. Зробивши у двох половинах дверей щілинку, він спостерігав зі своєї кімнати чи не заснули німецькі солдати. Коли впевнився, що ті поснули міцним сном, стали смачно хропіти, хлопчик навпочіпки підійшов до столу і став відщипувати від буханця маленькі шматочки хліба. Він був м'яким і дуже смачним, мов цукерка. За кілька хвилин Ваня вищипав з буханця весь м'якуш. А коли перебив голод, повернув буханець діркою до вікна. Повертаючись у темряві до своєї кімнати, хлопчик наступив на сплячого німця. Той миттєво проснувся, схопив однією рукою хлопчика за одяг, а іншою дістав з-під голови пістолета. Націлившись на Ваню, ламаною російською мовою став питати у нього, що він хотів у їхній кімнаті.

Переляканий до відчаю хлопчик мовчав, став плакати. Тоді Ганс покликав його матір. - Що хотів твій кіндер? - Що ти хотів? - запитала мати сина. Ваня тикнув пальцем на хлібину. Коли німець взяв буханець до рук, той одразу сплющився, бо м'якуша всередині не було. Рудий Ганс засміявся, мабуть, оцінивши хитрість хлопчика, а може згадав своїх дітей у далекій Німеччині. І хоча у німців у всі часи найбільшим злочином було брати чуже або красти, чужинець не розстріляв Ваню. Тільки погрозив пальцем у бік хлопця. А матері суворо наказав дивитися за своїми кіндерами, бо не всі німці такі, як він і його солдати. Побувавши на постої у хаті Галини Василівни кілька тижнів унтер-офіцер Ганс зі своїми солдатами відправився на передову. Хоч як боялася і ненавиділа жінка окупантів-чужинців, все ж була вдячна Гансу за те, що пожалів її маленького сина. А Ваня на все життя засвоїв повчальний урок з цього випадку: ніколи навіть не доторкався до чужого.

Моя покійна теща, земля їй пухом, теж розповідала неорди-нарний випадок із життя під час німецької окупації. Якось до них у хату, а жили вони у Михайлівці, зайшов молодий, красивий, витончений німецький офіцер з солдатами. Катерина, їх мати, посадивши дітей за стіл налила їм молока, у них була своя корова. Німець, протягнувши руку до глечика, промовив: "Матка, дай млеко". - На пий, щоб ти вдавився! - буркнула Катерина. Німецький офіцер з апетитом відпив трохи молока і на чистій російській мові промовив: "Бачиш, матка, випив і не вдавився". І засміявся.

Катерина зімліла зі страху. Вона подумки вже розпрощалася з життям, хоча б дітей залишив живими. Але офіцер-німець і не думав мстити жінці і її дітям. Навпаки, він щось сказав своїм солдатам німецькою. Ті витягли з ранців галети, консерву. Офіцер поклав продукти на стіл перед дітьми. Ще раз посміхнувшись, офіцер разом зі своєю охороною вийшов з хати, акуратно зачинивши двері. Через кілька днів він ще раз зайшов до них і теж не з порожніми руками. Розповів Катерині, що за національністю чех, викладав студентам до війни російську словесність. На війну пішов з примусу, а тому ненавидить її. Попросив жінку бути обережною у висловлюваннях. - Я потурбуюсь, щоб вас ніхто не скривдив, - сказав він матері. І свого слова дотримав. І хоча хата в них була простора, ніхто з німецьких солдатів не став до них на постій, за весь час окупації ніхто з них навіть не заходив до них на обійстя. Катерині вдалося зберегти і корову.

- Наша матір була вдячна цьому офіцерові і молила Бога, щоб він не загинув у боях, а повернувся додому живим, - завершила теща свою розповідь.
Записав О.ЦИЛЮРИК
для газети "Перемога"
Категорія: Історичні нариси | Додав: Спецкор | Теги: Краснополье, окупація, Краснопілля, Нфмеччина
Переглядів: 176 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1  
Так. Подібних випадків в пам'яті народній можна знайти багато - в кожному селі. Наприклад, коли населення Самотоївки 5 березня було відправлене в евакуацію, одна бабуся ледве ходила ногами, тому попросила своїх рідних залишити її вдома "і хай що буде". Рідні прохання виконали. Німецький фельдфебель, що поселився в іншому кінці села, щодня навідувався до бабусі, розтопляв їй у хаті, щоб не змерзла, слідкував, щоб не голодувала. До речі - якраз перед цим, у лютому, партизани в Самотоївці вбили його попередника - фельфебеля. Здавалося б, що новий лікар повинен ненавидіти місцеве населення. А ні. Так бабуся дожила до літа. Німці бували різні - були фашисти, а були і люди. У яких також дома були діти, літні люди, яких мобілізували примусово. Дітей пригощали й шоколадом, повидло чи паштет мазали на товстий окраєць хліба, хлопченятам давали навіть закурити)))) Це не виправдовує загарбників, - лише нагадує, що всі ми маємо бути людьми в будь-якій ситуації.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]