Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 19.09.2017, 14:34
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Календар

Пошук

Форма входу


ПРАВИЛЬНЕ РАДІО

«Молоде радіо»


Сайт «Громадського радіо»


Сайт «Є! Радіо»


Сайт «Радіо Домівка»


«Радіо Рокс Україна»


Слухаємо тут:

«Громадське радіо»


«Є! UA Radio»

«Є! Rock Radio»

«Є! Hit Radio»


«Радіо Домівка»


«РадіоРокс»


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Календар України


Краснопілля у Web

Громадські та персональні сайти
Громадський портал Краснопілля Самотоївка в мережі Internet
Краснопілля. Край Слобожанський Краснопілля Інфо
Неофіційний сайт Миропілля Сайт «Миропілля.ua»
Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області Офіційний веб-сайт Пророко-Іллінської общини селища Угроїди
Вчора, сьогодні, завтра… Футбольна Краснопільщина
Сайт Український MIDI репозиторій

Офіційні сайти
Офіційний сайт Краснопільського району Офіційний сайт Краснопільської районної ради
Офіційний сайт Краснопільської ОТГ Сайт Краснопільського районного суду
Сторінка Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сторінка Органи та установи юстиції Краснопільського району
Веб-сторінка Краснопільського відділення поліції Офіційний сайт Миропільської ОТГ
Краснопільська селищна рада. Офіційний сайт

Сайти освітніх закладів
Відділ освіти Краснопільської РДА Сайт Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Краснопільська гімназія Краснопільський дитячий садок №3 «Дзвіночок»
Сайт Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Славгородська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Хмелівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Сайт Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Мезенівський НВК Бранцівський НВК
Краснопільський районний центр дитячої та юнацької творчості Миропільський навчально-виховний комплекс

Виробництво, послуги
Сайт Краснопільського держлісгоспу Сайт ПП «Комарницький»
Пасека Чехунова Б.И. Турагентство КрасТур
Садиба сільського зеленого туризму «Грунівська Січ» Сімейна пасіка Чернієвських
Сайт Сергія Ноженка Краснопільський агролісгосп


Краснопілля на карті
Krasnopillya google map
Krasnopillya google map

Наші відвідувачі (з 14.10.2009) free counters

Лінки
Безкоштовний каталог сайтів Каталог україномовних сайтів
Найкращі сторінки Сумщини


Мова – ДНК нації Українці в світі
Україна Incognita Україна на старовинних мапах
Рукотвори — інтернет-проект про народних майстрів «КОБЗА» - українці в Росії

Добре товариство
Зробимо Україну чистою!

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 3
Гостей: 2
Користувачів: 1
av07suhih

Каталог статей

Головна » Статті » Життя краю » Больові точки

Зона пам’яті.Частина четверта. Про що мовчить “русский дятел”
З дитинства є шанувальником фантастики, а тому при нагоді намагаюсь прочитати нову книгу чи переглянути якісний фільм даного жанру. "Дивергент" - на мою думку, один з таких. Фільм сподобався, але особливо хочу наголосити на тому, як режисери зобразили стіну навколо міста. Автори стрічки скопіювали її з відмінною точністю із ЗГРЛС "Дуга", яка встановлена неподалік міста Чорнобиль. Після перегляду фільму із цікавості неодноразово переглядав і порівнював знімки реальної станції із кадрами з фільму, та навіть гадки не мав, що колись на власні очі зможу побачити це диво конструкторської думки. Чесно кажучи, готуючи цей розділ про подорож, відволікався найчастіше і раз-по-раз переглядав зроблені власноруч знімки "Дуги", щоб вкотре пережити незабутні, майже дитячі емоції перебування біля неї.



Це сьогодні можна сплатити певні кошти, отримати відповідні дозволи на відвідини даного об'єкту, а ще якихось тридцять років тому про це годі було мріяти простому смертному. Особисто для мене залишається незрозумілим, як можна було приховати титанічні конструкції антен станції, які підносяться над лісом на багато десятків метрів і які видно з практично будь-якої точки чорнобильської зони? Виявляється, радянські спецслужби проявляли дива винахідливості, щоб бодай якось убезпечитись від клятих шпигунів.

Як нам розповіли всезнаючі супроводжуючі, аби унеможливити доступ грибників і збирачів ягід надто близько до об'єкту, навколишні ліси щедро засаджували грибами і ягодами. А ще надсекретний об'єкт мав декілька назв: "військова частина -93747", "Дуга", а ще об'єкт відомий під ім'ям "Чорнобиль-2 "- часто об'єкти "оборонки" в СРСР називали на честь звичайних мирних міст-сусідів, сподіваючись таким чином заплутати ворожу розвідку. І дійсно, цей об'єкт став справжньою "тінню Чорнобиля".

Можливо, виключно через "Дугу" і була побудована АЕС в цих місцях - об'єкт вимагав колосального енергозабезпечення, а вартість його будівництва обійшлася вдвічі дорожче (!), ніж вартість, власне, Чорнобильської атомної електростанції. А ось у іноземних спецслужб були свої назви, більш літературні, скажімо "Око Москви", а ще за характерний звук в ефірі, (стук), станція отримала назву Russian Woodpecker (Російський дятел).



До речі у вікіпедії можна знайти безліч інформації про "Дугу", в тому числі прослухати цей легендарний звук "дятла", тому на технічних характеристиках детально зупинятись не буду, для мене куди цікавішим було слухати розповіді наших супроводжуючих про минуле об'єкту, яке буквально оповите легендами. Приміром, і сьогодні дехто стверджує, що аварія на ЧАЕС напряму пов'язана із діяльністю "Дуги", якій навіть приписували здатність викликати цунамі і землетруси на ворожих територіях, а сила сприйняття сигналу була такою, що навіть можна було почути переговори поліцейських у Нью-Йорку.

Так це, чи ні, сьогодні довести важко, але є зовсім протилежні легенди. Дійсно, величезна фазована антена Загоризонтна РЛС "Дуга-1" призначалася для відстеження запусків ракет з території ймовірного противника, але на робочу потужність так і не вийшла. Є версія, що саму ідею ЗРЛС ймовірний противник нам свідомо злив, тому що це був безперспективний напрямок. Так чи інакше, але енергії для її роботи потрібно неймовірно багато, тому ЧАЕС будували частково для обслуговування цієї штуковини. Безпосередньо до аварії ця антена ніякого відношення не має, але вона збереглася, тому що потрапила в зону відчуження. Подібна антена у Владивостоці благополучно розпиляна на метал.

Із траси звертаємо на "бетонку", яка сьогодні поросла мохом, між тим свого часу вона мала виконувати ще й функцію злітно-посадкової смуги для легких літаків. На повороті зустрічаємо ще один об'єкт конспірації - нібито транспортна зупинка нібито піонерського табору. Усередині зупинки зображені ведмедик і ялинки - щоб ще більше заплутати ворожих шпигунів. Якщо "Джеймсів Бондів" і можна було ввести в оману подібним трюком, то допитливий розум людини, народженої в СРСР відразу визначить - всю цю "красу" точно робили солдати строкової служби.

Ще кількасот метрів долаємо захаращеним лісом, і ось нарешті КПП об'єкту "Чорнобиль-2". Його працівник - досить молодий хлопчина, на відміну від байдужих жителів Чорнобиля, не приховує радощів від прибуття гостей. Воно й зрозуміло, висидіти одному добу в лісі, хай і біля легендарного об'єкту - справа нудна. З усмішкою відчиняє ворота - і ось він - "Чорнобиль-2" у всій своїй сьогоднішній "красі".



Сьогодні все це господарство охороняє декілька чоловік, а понад тридцять років його обслуговував цілий військовий гарнізон із власним військовим містечком. Це кілька п'ятиповерхових житлових будинків для офіцерського складу, їдальні, казарми для солдат та ще безліч господарських і службових приміщень, які одні більше, інші менше, але вже встигли порости хащами. Навіть школа тут була для офіцерських дітей, але в шкільних атестатах значились школи Києва і навколишніх міст - конспірація.







І в яке б приміщення не зайшов - всюди спостерігаєш типовий "радянсько-зонівський" інтер'єр: розкидана технічна документація, ідеологічні плакати й література того часу, а ще - "розтерзана" збирачами металобрухту колись безцінна апаратура. Залишають згадку про себе сьогоднішні чи то туристи, чи то мисливці за металом.



Приміром в одній із солдатських їдалень бачив порожню пляшку популярної сьогодні горілки і банку від консерви, датовану минулим роком. Все перемішалось у цьому пост апокаліптичному місці.







Звичайною картиною є купи понівеченого металу - з усього видно, що тут працювали знавці і звичайний чорний метал їх не цікавив, хоча знову ж, за офіційними даними, контрабанди металу в зоні відчуження немає в природі. Але чуємо від супроводжуючих, що офіційно з дозвільними документами метал в зоні пиляють приватні компанії за договорами з адміністрацією. Майже всі об'єкти зони відчуження офіційно на балансі держави. Запевняють, що офіційні організації його очищають від радіаційного зараження. А як щодо цього об'єкту, адже тут, виявляється, близько 20 тисяч тонн металу? Неофіційно кажуть, що адміністрація зони розглядала можливість відправити на металобрухт улюблений об'єкт туристів "Чорнобиль-2". Всі як почули, злетілися. Але тільки проект з демонтажу об'єкта потягнув 1,5 млн грн. Це тільки книги, не кажучи про самі роботи, а вони там будуть висотні. Всі відразу і розбіглися. І слава Богу. Його ні в якому разі не можна розбирати на металобрухт, а потрібно зберегти в тому вигляді, в якому він є, зробивши тут музей. Це унікальна і єдина в своєму роді споруда.



- Ну, з металом все зрозуміло, а де ж тоді подівся шифер з деяких споруд?, - цікавимося у наших супроводжуючих. У відповідь - іронічна посмішка, мовляв, хлопці, ви ж серйозні люди, а питаєте такі дурниці. І справді, чого це ми, навколо скільки цікавого, а ми про якийсь там шифер…







В цілому на території військової бази звичайний чорнобильський безлад - кинуті паливні цистерни, бульдозери, тягачі, бочки - вірні ознаки нагальної евакуації. Це не дивно, адже вже вранці, 26 квітня 1986 - го, увесь особовий склад частини евакуювали, тоді, як пересічні кияни ще кілька днів не знали про аварію. Для порівняння, жителів одного з навколишніх сіл почали евакуйовувати лише 3 травня, а це більше тисячі чоловік.





Остання зупинка безпосередньо перед антенами - навчальна кімната. Тут ще залишились наглядні матеріали, з яких можна дізнатися про принципи дії станції. А працювала вона наступним чином. При запуску "ймовірним противником" міжконтинентальних балістичних ракет класу земля-земля комплекс антен вловлював момент запуску, і у "приймаючої сторони" було ще близько півгодини на прийняття різних рішень - поки ракети не долетіли до цілей. При цьому антени "Чорнобиль-2" були лише частиною всього комплексу споруд - так званою приймаючою частиною. Передавач розташовувався в місті Любеч в Чернігівській області, на відстані в 60 кілометрів.

За іронією долі, ЗГРЛС була прийнята на бойове чергування ППО СРСР в 1985 році, а в 1986 році система була повністю модернізована і почала проходити державну комісію. Однак після аварії на ЧАЕС в 1986 році об'єкт Чорнобиль-2 перестав нести бойове чергування. Ще біля двох років на оборонних підприємствах займалися вилученням надсекретного і цінного обладнання, а потім основні вузли системи ЗГРЛС були демонтовані і вивезені в Комсомольськ-на-Амурі.



І ось він - момент істини. Підходимо до антен. Розмір об'єкта вражає уяву - у низькочастотних антен - понад сто метрів у висоту (від 130 до 150, за різними даними) і більше 400 метрів в довжину. Поруч знаходяться високочастотні антени - близько 100 метрів у висоту і 250 метрів в довжину. Точних розмірів антен не знає ніхто - частина інформації загублена, частина - до сих пір в архівах. Та чи до точних цифр в цей момент, коли розум сприймає, а очі не вірять...







Конструктивно антени представляють собою щось на зразок окремих блоків (що нагадують ЛЕП, але на порядки більші і складніші), основу яких забетоновано. Блоки з'єднаються між собою різними вузлами і натягнутими проводами. Наверх можна було піднятися як звичайними сходами, так і на спеціалізованому підйомнику-ліфті, але все обладнання давно знято, включаючи пробки-запобіжники.





Можна, звичайно, погратися у сміливців, і заявити - от якби був час або працювали ліфти - ми б обов'язково піднялись. Я б не піднявся. Якось у дитинстві ми з друзями через наш допитливий розум, привели в рух "козловий" кран в агротехсервісі. Він поїхав - ми стрибали на ходу і бігли аж до Хмелівки. З тих пір якось не довіряю я високим спорудам…





Але то все лірика, сама ж конструкція антен дуже цікава, на них присутні якісь ракетоподібні парні деталі, призначені, мабуть, для посилення прийому сигналу. Або для гасіння якихось певних перешкод. В цілому - все збереглося досить пристойно. У деяких місцях спостерігається розмиття грунту, що виникло явно не без допомоги людини. Біля опор щось копали - можливо, намагаючись знайти цінні метали або для чогось ще. Від дощу ці траншеї сильно розмило, так як води в цих місцях буває більше звичайного - антени вловлюють краплі дощу, які потім капають строго під них. Але нас заспокоїли - ці розмиття ніяк не загрожують антенам. І добре - не хотів би я опинитись тут в той момент, коли конструкції почнуть падати…







Так сталося, що наша екскурсія припала на вітряний день. Від гулу вітру не покидало відчуття, що Дуга й нині працює, й напоготові вловити сигнал. Далі була фотосесія і зворотній шлях. На виході потисли руку привітному охоронцю, пригощаємо його кавою, влаштовуємо кількахвилинний перекур. Він ще довго із сумом дивився нам вслід - нас попереду чекає ще багато цікавого в місті -привиді Прип'яті і на самій ЧАЕС, тоді як хлопчині принаймні цей день нічого цікавого не обіцяв. Вже на виїзді глянув на Дугу - справді велике бачиться здалеку… Тепер вже очі сприймали, а розум відмовлявся вірити, що щойно ти був там… А далі залишалися ще два об'єкти нашої подорожі, про які розповім у наступних номерах нашої газети.
О. МОЦНИЙ.
Далі буде.


Початок тут:
http://krasnews.at.ua/publ....1-0-720
http://krasnews.at.ua/publ....1-0-723
http://krasnews.at.ua/publ....1-0-726

Джерело: http://krasnews.at.ua
Категорія: Больові точки | Додав: Спецкор (24.06.2017) | Автор: Олександр Моцний
Переглядів: 188 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]