Вітаю Вас Гість!
П`ятниця, 23.06.2017, 21:57
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Календар

Пошук

Форма входу


ПРАВИЛЬНЕ РАДІО

«Молоде радіо»


Сайт «Громадського радіо»


Сайт «Є! Радіо»


Сайт «Радіо Домівка»


«Радіо Рокс Україна»


Слухаємо тут:

«Громадське радіо»


«Є! UA Radio»

«Є! Rock Radio»

«Є! Hit Radio»


«Радіо Домівка»


«РадіоРокс»


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Календар України


Краснопілля у Web

Громадські та персональні сайти
Громадський портал Краснопілля Самотоївка в мережі Internet
Краснопілля. Край Слобожанський Краснопілля Інфо
Неофіційний сайт Миропілля Сайт «Миропілля.ua»
Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області Офіційний веб-сайт Пророко-Іллінської общини селища Угроїди
Вчора, сьогодні, завтра… Футбольна Краснопільщина

Офіційні сайти
Офіційний сайт Краснопільського району Офіційний сайт Краснопільської районної ради
Краснопільська селищна рада. Офіційний сайт Сайт Краснопільського районного суду
Сторінка Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сторінка Органи та установи юстиції Краснопільського району
Веб-сторінка Краснопільського відділення поліції Офіційний сайт Миропільської сільської ради

Сайти освітніх закладів
Відділ освіти Краснопільської РДА Сайт Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Краснопільська гімназія Краснопільський дитячий садок №3 «Дзвіночок»
Сайт Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Славгородська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Хмелівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Сайт Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Мезенівський НВК Бранцівський НВК
Краснопільський районний центр дитячої та юнацької творчості Миропільський навчально-виховний комплекс

Виробництво, послуги
Сайт Краснопільського держлісгоспу Сайт ПП «Комарницький»
Пасека Чехунова Б.И. Турагентство КрасТур
Садиба сільського зеленого туризму «Грунівська Січ» Сімейна пасіка Чернієвських
Сайт Сергія Ноженка Краснопільський агролісгосп


Краснопілля на карті
Krasnopillya google map
Krasnopillya google map

Наші відвідувачі (з 14.10.2009) free counters

Лінки
Безкоштовний каталог сайтів Каталог україномовних сайтів
Найкращі сторінки Сумщини


Акція Спілкуйся рідною Мова – ДНК нації
Українці в світі Україна Incognita
Україна на старовинних мапах Рукотвори — інтернет-проект про народних майстрів
ХТО Ж ТОДІ, ЯК НЕ МИ, БРАТИ?!! «КОБЗА» - українці в Росії

Добре товариство
Зробимо Україну чистою!

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Життя краю » Больові точки

ЗОНА ПАМ’ЯТІ. Частина перша
Людство, а ми, українці, - насамперед, не маємо права забувати ні на йоту, до чого призводить людська безголовість загалом і в поводженні з атомом - хоч і "мирним" - зокрема. Саме тому "чорнобильська" тема не має зникати зі шпальт газет, адже скільки людських доль і життів зламала та аварія - не перелічити. Спілкуючись із ліквідаторами, часто чув назви сіл Оране, Дитятки, які згодом стали основними форпостами на в'їзді до тридцятикілометрової зони відчуження, а тепер ось випала нагода на власні очі побачити, що вона собою представляє. А подарував таку нагоду редактор Іванківської районної газети "Трибуна праці" Павло Якович Смовж, який на прохання активного депутата, редактора, керівника обласної Асоціації місцевої преси Наталії Калініченко, влаштував для журналістів Сумщини екскурсію в 30-км зону відчуження ЧАЕС. Ми побачили сам Чорнобиль, побували біля нового конфайменту над "Саркофагом", під яким у 1986 році було заховано рештки зруйнованого вибухом 4-го енергоблоку АЕС, походили хащами колишніх села Залісся й міста енергетиків Прип'ять, ознайомилися з чи не найсекретнішим в СРСР об'єктом "Чорнобиль-2", радіорелейні радари якого контролювали повітряний простір майже всієї земної кулі... Словом вражень не на один матеріал, тим більше, що супроводжували нас у цій екскурсії не просто цікаві співрозмовники і знавці місцевої історії, а люди, чиє життя так чи інакше пов'язано з Чорнобилем, з покинутим містом енергетиків Прип'ять, де вони колись мешкали...

НЕВЕСЕЛА РОЗПОВІДЬ КОЛЕГИ

Дорогою до "зони" дізналися від Павла Яковича багато цікавого з життя Іванківського району, якому адміністративно підпорядкована 30-кілометрова зона. Всі підприємства, які там працюють, сплачують податки саме до Іванківського бюджету, а це між, іншим 75-85% усіх надходжень. Від місцевих підприємств немає чого очікувати, бо їх просто немає. Із 28 тисяч населення - 12 тисяч пенсіонери, 5 тисяч - діти, залишається 10-11 тисяч працюючих, але ця цифра відносна, насправді ніхто не знає, скільки живе і працює в Києві та в інших областях. Позитивний момент, на який звертає увагу Павло Якович - останніми роками тут покращується демографічна ситуація, адже після аварії на ЧАЕС були такі часи, коли щороку від хвороб помирало до півтори тисячі чоловік на рік.

Та схоже, що трагедією це вважають лише місцеві жителі, які без особливого оптимізму очікують будівництво в зоні централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, принаймні відповідний закон вже є. Мотив зрозумілий - із чотирьох АЕС, які діють в Україні, лише одна має таке сховище. Куди дівати відходи з інших трьох? Звично сюди, в "зону". Та що там радіоактивні відходи, коли великі уми у столиці запропонували звозити сюди навіть звичайне сміття з усієї України, щоб уникнути Львівської ситуації. Населення категорично проти, линуть відповідні листи і звернення до Президента і Прем'єр-міністра, але відповіді немає.

Але сказати, що сильні світу цього зовсім не люблять зону і її мешканців - не можна. Люблять і про це свідчать котеджі на березі так званого Київського моря. Їх власники - фанати полювання. Ще б пак, місцеві ліси переповнені дичиною. У зоні відчуження є річкова видра, борсук, рись, коні Пржевальського, зубри, вовки, лисиці, лосі, кози. Про нашу зустріч з лісовими мешканцями згадаю далі, а поки слухаю невеселу розповідь колеги-редактора про те, як з усіх куточків Київщини, і не тільки, наїжджають "сильні" світу цього на полювання. Це при тому, що вилов риби та полювання в зоні офіційно заборонені, так що будь-яка людина на човні з вудкою на цій території - браконьєр. Займатися риболовлею як виняток дозволено тільки самоселам (про них теж розповім далі). Результати досліджень показують, що заборона має підстави - рибалка і полювання в зоні далеко не безпечні. Наприклад, цезію-137 в рибі, виловленої в Прип'яті, в середньому в 28 разів більше допустимої норми, а стронцію - в 11 разів. У м'ясі дикого кабана спостерігається перевищення цезію-137 в 25 раз, кози - в 63 рази, зайця - в 10 разів. Але те, що відбувається у навколишніх лісах, полюванням не назвеш, адже вживати м'ясо впольованої тварини навряд хто буде, - скоріше це відстріл тварин, безжальний, неконтрольований. Інших ділків місцеві ліси приваблюють не дичиною, а можливістю заробити на продажу деревини, і чхати вони хотіли на заборони та обмеження. Психологія людини до всього звикає, особливо до безкарності, вседозволеності, і радіації теж…


ВОРОТА В "ЗОНУ"



За розмовами дісталися КПП "Дитятки"- південні ворота в зону відчуження і безумовного відселення. У квітні 1986 року по цій дорозі мчали нескінченні колони автобусів: вивозили жителів Прип'яті та інших населених пунктів, розташованих так близько до охопленої в ті дні радіаційною пожежею станції, що її можна було розгледіти з верхніх поверхів будинків. Сиджу, дивлюсь у вікно, а перед очима знайомі чорно-білі хроніки, які часто показують по ТБ в роковини трагедії. Саме тут тоді військові в гумових плащах і протигазах відмивали зі шлангів забруднені смертоносним радіоактивним пилом колеса автотранспорту. А в Києві в цей час мовчали всі підконтрольні комуністичному режиму ЗМІ. У місті готувалися до першотравневої демонстрації і велопробігу до 9 травня. Про аварію на ЧАЕС через перешкоди і заглушки повідомляли тільки іноземні радіостанції... Нині на КПП співробітники вже багато років не носять протигаз або маску…



Тут роздуми перериває прохання чергового вийти з автобуса і приготуватися до паспортного контролю та отримання перепустки. Ось тут ти починаєш розуміти, що знаходишся в режимній зоні, а поїздки в зону АТО навчили дисциплінованості, до того ж є кілька хвилин оглянути територію легендарного КПП.



Неподалік капличка, збудована в пам'ять про загиблих міліціонерів та співробітників внутрішніх військ. Поруч інформативні щити, з яких дізнаюсь, що територія зони відчуження становить 2,6 тис. кв. км. Це еквівалентно території, яку займає найменший штат в США - Род-Айленд або все Герцогство Люксембург. Довжина периметра - 439 км. По межі з Білоруссю - 155 км. Протяжність периметра по суші - 402 км, по воді - 37 км. Загальна довжина доріг - 536 км. Кількість мостів - 12 (10 - автодорожніх, 1 - залізничний, 1 - шляхопровід). Загальна довжина річкової мережі - 260 км, з них Прип'ять - 60 км. Контрольно-пропускних пунктів в зоні - 9, контрольно-дозиметричних пунктів - 5.





- А що означають три зони, на які поділена зона відчуження? Це за рівнем забруднення вони розділені? - питаю у сивочолого чоловіка в камуфляжі.

- Зони введені з точки зору управління. Їх дійсно три. Між собою вони розмежовані КПП, в кожній із зон діють свої норми радіаційної безпеки. Найбрудніша, безумовно, "десятка", тобто 10 км навколо ЧАЕС. Переважає забруднення трансу-рановими елементами, серед них плутоній-239, період напіврозпаду якого 24 000 років. Потім буферна зона і те, що йде від неї до зовнішнього кордону.

- А Чорнобиль до якої зони відноситься?

- Чорнобиль - це третя зона, відносно благополучна (Прип'ять, до слова, перебуває в "десятці"). Але забруднення все одно дуже нерівномірне. Та ви не лякайтеся, я вже тут 15 років працюю, нічого, живий, як бачите, - усміхається чоловік. - Головне виконувати обов'язкові правила поводження в зоні, а ви це будете зобов'язані робити "під підпис". Річ у тім, що у зоні відчуження ряд продуктів рослинного і тваринного походження в більшості не може вживатися в зв'язку з перевищенням допустимого рівня вмісту в них цезію та стронцію. Зараз, звичайно, не сезон, але у грибах, наприклад, цезію-137 в 152 рази більше, а стронцію - в 6 разів. Із тексту попередження дізнаєтесь, що в зоні ризику забороняється вживати продукти, вирощені в господарствах самоселів. У картоплі цезію в 3 рази більше, а стронцію - в 10 разів. В овочах в середньому цезію в 6 разів більше, а стронцію - в 180 разів. У фруктах перевищення 1,5 і 5 разів відповідно, а в молоці - в 2 і в 3 рази. Але впевнений, що ви не наскільки голодні, щоб "запасатися" продуктами в зоні, - пожартував поліцейський.



Дійсно, після цієї вичерпної інформації апетит зник, так і не з'явившись. Вже в автобусі отримуємо два аркуші, набраних дрібним шрифтом правил, намагаюсь швиденько вихопити кілька пунктів: "не пити з водойм, не входити в будівлі, не їсти ягоди, не сідати і не ставити речі, в тому числі фото - відеоапаратуру на землю, не вживати алкогольні напої…". Стоп! Якщо пити з водойм, полювати на м'ясо радіоактивних кабанів ми зовсім не планували, то як бути з алкоголем, адже ще в школі нам розповідали, що алкоголь, зокрема вино, є універсальним радіопротектором. Це ж вчені довели!

Почувши наш діалог, до нього приєднався і охоронець:
- А хто сказав, що вчені брешуть? Вони абсолютно праві. Вживаючи алкоголь справді немає ризиків померти від радіації… Зате збільшується ризик померти від цирозу печінки.
Саме в цей час принесли наші паспорти і пропуски. Залишилось дочекатися супроводжуючих осіб, які й покажуть, що відбувається сьогодні там, за воротами зони…
О. МОЦНИЙ
ДАЛІ БУДЕ


Джерело: http://krasnews.at.ua
Категорія: Больові точки | Додав: Спецкор (28.05.2017) | Автор: Олександр Моцний
Переглядів: 110 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]